Автор: Віктор Громовий Опубліковано 01.10.2016
Низький уклін за вам за жертовну працю…
Ви духовні батьки людства…
Уже кілька днів поспіль читаю ось такі привітання з Днем учителя. Складається враження, що над усіма, хто має причетність до сфери освіти, просто знущаються. Прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв у ході спілкування з учасниками форуму «Територія смислів» цинічно, але відверто сказав російським учителям: «Меня часто спрашивают по учителям и преподавателям. Это призвание, а если хочется деньги зарабатывать, есть масса прекрасных мест, где можно сделать это быстрее и лучше». Тобто російських учителів їх можновладці хочуть переконати, що їх покликання – бідність.
Перепрошую за посилання на матеріал з країни-агресора, але не можу не подати їх пісню-відповідь на культивування такого бачення вчительської праці.
"Учительское призвание"! ("Держитесь 2") https://www.youtube.com/watch?v=fQwRkE7tt94
Фанатична працьовитість, жертовність, месіанство, - саме ці підходи свідомо культивувались у тоталітарних суспільствах з метою прищеплення слухняності і невибагливості. Зайве доводити, що ідеї прометеїзму й месіанства у нашому прагматичному ХХІ столітті є малопопулярними.
Тому так мало виявилось охочий підтримати запущений українськими начальниками від освіти флешмоб "Я - вчитель і цим пишаюся!" (хештег #Я_вчитель).
Тому так часто виникає парадоксальна ситуація: шукаючи вчителя "від Бога", ми, на жаль, зустрічаємо вчителя з категорії "не дай Боже".
Зараз акцент на месіанстві й жертовності, - це лише засіб для створення ілюзії, що на пострадянському просторі працю вчителя поважають.
Лише постійно підкреслюючи жертовний характер роботи вчителя та бажаючи йому «терпіння»(терплячості!?) престиж цієї професії аж ніяк не піднімеш. Це вже не працює!
У сучасного вчителя месіанські акценти здатні викликати хіба що відчуття приреченості, важкої ноші, тягаря(важко нести - шкода кинути!) та іронічні фрази на кшталт, «учитель, як і сапер, у житті помиляється лише один раз, коли обирає професію».
Невже не зрозуміло, що жертовність і самозречення може бути свідомим вибором одиниць, а вчитель – це масова професія?!
На заклик «Серце віддавати дітям» вчителі тепер відповідають: та залишімо увесь наш лівер(серце, печінку…) при собі, а будемо робити свою роботу професійно і без фанатизму. І отримувати за свою роботу зарплату, яка даватиме можливість не думати про гроші, а думати про новітні педагогічні технології, про те, що треба замовити нову книгу Кена Робінсона "Школа майбутнього"…
Професіоналізм і щасливе вчителювання vs месіанство і жертовність, - це ще один шлях до нової школи.
Тож, залишаймо в минулому шкільний пафос як милий, але такий совковий атрибут Old school.
А на дверях сучасної школи, замість помпезно-самовпевнених фраз про засів «розумного, доброго, вічного», знайдемо розумні слова, в яких не буде месіанських акцентів щодо роботи школи...
P.S.Переконаний, що 99% тих, хто використовує цю заяложену фразу, навіть не знає з якого контексту вона вирвана.
Повідомляю, це поцуплено з вірша «Сеятелям» (1877) Н. А. Некрасова.
Сеятель знанья на ниву народную!
Почву ты, что ли, находишь бесплодную,
Худы ль твои семена?
Робок ли сердцем ты? слаб ли ты силами?
Труд награждается всходами хилыми,
Доброго мало зерна!
Где ж вы, умелые, с бодрыми лицами,
Где же вы, с полными жита кошницами?
Труд засевающих робко, крупицами,
Двиньте вперед!
Сейте разумное, доброе, вечное,
Сейте! Спасибо вам скажет сердечное
Русский народ...
* З медичної точки зору маразм - це стан повного занепаду психофізичної діяльності людини внаслідок атрофії кори головного мозку, викликаної старінням або тривалою хронічною хворобою. У розмовній мові термін «маразм» вживається для позначення стану повної деградації в поведінці кого-небудь, неадекватності вчинків тощо. Використовуючи термін «маразми в освіті» у циклі публікацій «Ліквідовуємо маразми в шкільній освіті», ми маємо на увазі абсурди та деформації, які паралізують розвиток вітчизняного шкільництва.
Як і у випадку зі старечим маразмом, сам хворий часто не усвідомлює, що опинився в стані «освітнього маразму». Часто агресивно заперечує існування хвороби й категорично відмовляється від лікування.
Наша освіта серйозно хвора, ми веземо її до лікарні!
Учительство - не труд, а отреченье,
Умение всего себя отдать,
Уйти на долгий подвиг и мученье,
И в этом видеть свет и благодать.
Учительство - когда в глазах холодных
Зажжется понимания заря,
И ты поймешь: старался не бесплодно
И знания разбрасывал не зря.
Елена Кучаева
Низький уклін за вам за жертовну працю…
Ви духовні батьки людства…
Уже кілька днів поспіль читаю ось такі привітання з Днем учителя. Складається враження, що над усіма, хто має причетність до сфери освіти, просто знущаються. Прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв у ході спілкування з учасниками форуму «Територія смислів» цинічно, але відверто сказав російським учителям: «Меня часто спрашивают по учителям и преподавателям. Это призвание, а если хочется деньги зарабатывать, есть масса прекрасных мест, где можно сделать это быстрее и лучше». Тобто російських учителів їх можновладці хочуть переконати, що їх покликання – бідність.
Перепрошую за посилання на матеріал з країни-агресора, але не можу не подати їх пісню-відповідь на культивування такого бачення вчительської праці.
"Учительское призвание"! ("Держитесь 2") https://www.youtube.com/watch?v=fQwRkE7tt94
Фанатична працьовитість, жертовність, месіанство, - саме ці підходи свідомо культивувались у тоталітарних суспільствах з метою прищеплення слухняності і невибагливості. Зайве доводити, що ідеї прометеїзму й месіанства у нашому прагматичному ХХІ столітті є малопопулярними.
Тому так мало виявилось охочий підтримати запущений українськими начальниками від освіти флешмоб "Я - вчитель і цим пишаюся!" (хештег #Я_вчитель).
Тому так часто виникає парадоксальна ситуація: шукаючи вчителя "від Бога", ми, на жаль, зустрічаємо вчителя з категорії "не дай Боже".
Зараз акцент на месіанстві й жертовності, - це лише засіб для створення ілюзії, що на пострадянському просторі працю вчителя поважають.
Лише постійно підкреслюючи жертовний характер роботи вчителя та бажаючи йому «терпіння»(терплячості!?) престиж цієї професії аж ніяк не піднімеш. Це вже не працює!
У сучасного вчителя месіанські акценти здатні викликати хіба що відчуття приреченості, важкої ноші, тягаря(важко нести - шкода кинути!) та іронічні фрази на кшталт, «учитель, як і сапер, у житті помиляється лише один раз, коли обирає професію».
Невже не зрозуміло, що жертовність і самозречення може бути свідомим вибором одиниць, а вчитель – це масова професія?!
На заклик «Серце віддавати дітям» вчителі тепер відповідають: та залишімо увесь наш лівер(серце, печінку…) при собі, а будемо робити свою роботу професійно і без фанатизму. І отримувати за свою роботу зарплату, яка даватиме можливість не думати про гроші, а думати про новітні педагогічні технології, про те, що треба замовити нову книгу Кена Робінсона "Школа майбутнього"…
Професіоналізм і щасливе вчителювання vs месіанство і жертовність, - це ще один шлях до нової школи.
Тож, залишаймо в минулому шкільний пафос як милий, але такий совковий атрибут Old school.
А на дверях сучасної школи, замість помпезно-самовпевнених фраз про засів «розумного, доброго, вічного», знайдемо розумні слова, в яких не буде месіанських акцентів щодо роботи школи...
P.S.Переконаний, що 99% тих, хто використовує цю заяложену фразу, навіть не знає з якого контексту вона вирвана.
Повідомляю, це поцуплено з вірша «Сеятелям» (1877) Н. А. Некрасова.
Сеятель знанья на ниву народную!
Почву ты, что ли, находишь бесплодную,
Худы ль твои семена?
Робок ли сердцем ты? слаб ли ты силами?
Труд награждается всходами хилыми,
Доброго мало зерна!
Где ж вы, умелые, с бодрыми лицами,
Где же вы, с полными жита кошницами?
Труд засевающих робко, крупицами,
Двиньте вперед!
Сейте разумное, доброе, вечное,
Сейте! Спасибо вам скажет сердечное
Русский народ...
* З медичної точки зору маразм - це стан повного занепаду психофізичної діяльності людини внаслідок атрофії кори головного мозку, викликаної старінням або тривалою хронічною хворобою. У розмовній мові термін «маразм» вживається для позначення стану повної деградації в поведінці кого-небудь, неадекватності вчинків тощо. Використовуючи термін «маразми в освіті» у циклі публікацій «Ліквідовуємо маразми в шкільній освіті», ми маємо на увазі абсурди та деформації, які паралізують розвиток вітчизняного шкільництва.
Як і у випадку зі старечим маразмом, сам хворий часто не усвідомлює, що опинився в стані «освітнього маразму». Часто агресивно заперечує існування хвороби й категорично відмовляється від лікування.
Наша освіта серйозно хвора, ми веземо її до лікарні!
Немає коментарів:
Дописати коментар