Це ще не готовий проект, він в розвитку, в проміжній стадії. Є різні варіанти того, що зрештою з цього вийде. Але початкові стадії вже пройдено і можна побачити результат, нехай і не остаточний.
(Див. сторінку Першоджерела )
Без сумніву цикл публікацій пана Віктора є маленькою енциклопедією сучасної середньої школи. Звісно, не цілої школи як такої, а її окремих непривабливих рис. Найбільш одіозних чи характерних. А може ні? Тут же треба мати точку зору різних людей. Втім, на порталі "Освітня політика" обговорення часто-густо просто не відбуваються з технічних причин. А може з інших? Та що там гадати, треба просто цей фактор зняти у будь-якому випадку. Читати мають різні люди - вчителі, батьки, менеджери - і це має бути зручно.
Отже, ця робота вже зроблена і публікації можна зручно читати і обговорювати. На цій стадії проект виглядає як оболонка або інформаційна платформа для обговорення. Зрозуміло, мається на увазі обговорення з якимось результатом. А як би він міг виглядати?
Це треба для того, щоб розібратись. Наука, як відомо, починається з класифікації. В більш широкому сенсі для того, щоб зрозуміти якусь складну комплексну проблему, її треба розділити на складові, чітко побачити її внутрішню структуру.
У нас для цього є два механізми: мітки (ярлики, хештеги) і сторінки.
Мітки просто відносять публікацію до певного робочого проекту (теми, рубрики, напрямку в традиційному розумінні). Склад тих міток подає певну структуру загальної проблеми під назвою "Середня школа", а може і під якоюсь іншою. Може "Реформа СШ" чи "Нова школа". Ну не "Маразми" то точно, не треба той негатив тягнути у майбутнє. Назва має бути конструктивною, хоч ми і відштовхнулись від тих маразмів.
Оскільки при кожній публікації може бути кілька міток, то можна мати і кілька індексів систематизації. Ну наприклад: мови (українська, російська, іноземні, меншини), нові методи (викладання, виховання), передовий досвід (організація, особистісний розвиток, малі групи). Логічно? Так, але можна легко заплутати в нових методах, передових, інноваційних - потрібна наукова суворість визначень. Тому поки що просто проекти (робочі), а надалі побачимо. Як загальний проект буде розвиватись у якості організаційної платформи, то треба буде, мабуть, про це думати, а як залишиться на інформаційному рівні, то і ускладнювати цю класифікацію нема потреби.
Сторінки дають можливість не тільки систематизувати наявну інформацію (як мітки), але і подати певну додаткову. Може структуру проблеми - схематично, та ще і пояснити все це додатковим текстом. Не треба багато казати про те, що і тут суворість визначень, чітка структура понять, їх взаємодії життєво необхідні. Щоб одержати через ту структуру якесь системне розуміння, бачення проблеми, а не якусь мішанину доброго, поганого, побажань, зойків і зрештою розпачу, що все це так складно... Так, складно, але складність можна і треба долати. Науковими методами.
Цю фазу також пройдено у першому наближенні. Є мітки, є сторінки - з ними треба познайомитись, як є інтерес саме до обговорення (як уже було зазначено раніше, це фаза інформаційної оболонки чи платформи). Ну і тепер можна просто і зручно взяти участь в тому обговоренні. Може написати комент при тексті пана Віктора, може подати в групі окремий пост, а може і цілу публікацію зробити, аби вона була поруч з тою, що слугує приводом для розмови. От приклад.
Підкреслимо, що для участі в обговоренні розмістити власний текст можна на будь-якому сайті, блозі чи у ЗМІ - тільки треба дати посилання коментарем до публікації пана Віктора. А я вже той текст підтягну і поставлю поруч, як це було показано на прикладі Маразму №1.
Так, концепцію, план, пропозицію...
Для чого варто шукати розуміння сучасного стану середньої школи, намагатись його побачити саме як систему? Щоб запропонувати план виходу, бо без плану не може бути руху. Цілеспрямованого і більш-менш результативного. Метушня, манівці - це єдиний наслідок інтуїтивного чи стихійного реформування. А план, звісно, може бути не один. До речі, є чудовий приклад такого документу.
Отут і настає найбільш цікавий момент. Як є з чим порівнювати, то з'являється можливість вибору альтернативних рішень, а відтак зростає вірогідність успішності руху. Тому як би було добре, аби хтось розумний і енергійний подививсь-подививсь на цей текст - та і зробив власний. Відразу читачу було б в результаті порівняння тих варіантів зрозуміло, що до чого, про що треба думати конкретно і які шукати відповіді. Ну і як з двох концепцій зробити одну, але подвійної ваги чи цінності. То ж не поезії, які в принципі не можна сумістити, об'єднати дві різні концепції цілком можливо. Ну якщо вони не різняться якось принципово, не думаю, що в нашому випадку це може бути, втім...
А новий Закон про освіту є реалізацією певної концепції? Безумовно. А її обговорювали? Ну мабуть що так... А оці маразми - вони там відображені? Тобто є очікування того, що той новий закон їх прибере з життя школи? Не знаю.
Ця фаза є проміжною між інформаційним і організаційним рівнями цього проекту. Бо одне діло обговорювати, а інше - планувати роботу з вирішення отих обговорених вже проблем. Чи проект здолає такий рівень?
Міститься в особі керівника проекту. Як він у проекту буде, то і проект буде розвиватись. А як ні? То тоді залишиться на рівні інформаційної оболонки. Яку можна підтримувати в належному стані без жодного керівника.
Зрозуміло, чудово було б, аби пан Віктор знайшов час для такої роботи з реалізації власних пропозицій. Але це не обов'язково. Керівником проекту може будь-який обізнаний з галуззю фахівець. Особливо привабливим був би варіант з депутатом, що в рамках парламентської фракції займається питаннями освіти взагалі чи середньої школи зокрема. Також було б чудовим, аби якась організація (профспілка, асоціація директорів шкіл) взялась за цей проект як власний.
Далі цілком ясно: нема керівника, ініціатора, мотору - нема групи. А нема робочої групи, то нема і проекту. В розвинутому стані, як організаційна платформа. А як інформаційна оболонка він вже є і буде працювати, то не проблема.
І, до речі, окремі проекти з наявного у базі переліку теж можуть бути зреалізовані окремими ентузіастами. Чому ні? Децентралізація - потужний тренд сучасності, кілька самостійних проектів, спрямованих на викорінення окремих маразмів, цілком можуть бути успішними. За тою самою схемою: керівник - програма або первинна концепція - робоча група з волонтерів, що їм та концепція сподобалась - реалізація.
1. Читаємо "маразми"
(Див. сторінку Першоджерела )
Без сумніву цикл публікацій пана Віктора є маленькою енциклопедією сучасної середньої школи. Звісно, не цілої школи як такої, а її окремих непривабливих рис. Найбільш одіозних чи характерних. А може ні? Тут же треба мати точку зору різних людей. Втім, на порталі "Освітня політика" обговорення часто-густо просто не відбуваються з технічних причин. А може з інших? Та що там гадати, треба просто цей фактор зняти у будь-якому випадку. Читати мають різні люди - вчителі, батьки, менеджери - і це має бути зручно.
Отже, ця робота вже зроблена і публікації можна зручно читати і обговорювати. На цій стадії проект виглядає як оболонка або інформаційна платформа для обговорення. Зрозуміло, мається на увазі обговорення з якимось результатом. А як би він міг виглядати?
2. Систематизуємо маразми
Це треба для того, щоб розібратись. Наука, як відомо, починається з класифікації. В більш широкому сенсі для того, щоб зрозуміти якусь складну комплексну проблему, її треба розділити на складові, чітко побачити її внутрішню структуру.
У нас для цього є два механізми: мітки (ярлики, хештеги) і сторінки.
Мітки просто відносять публікацію до певного робочого проекту (теми, рубрики, напрямку в традиційному розумінні). Склад тих міток подає певну структуру загальної проблеми під назвою "Середня школа", а може і під якоюсь іншою. Може "Реформа СШ" чи "Нова школа". Ну не "Маразми" то точно, не треба той негатив тягнути у майбутнє. Назва має бути конструктивною, хоч ми і відштовхнулись від тих маразмів.
Оскільки при кожній публікації може бути кілька міток, то можна мати і кілька індексів систематизації. Ну наприклад: мови (українська, російська, іноземні, меншини), нові методи (викладання, виховання), передовий досвід (організація, особистісний розвиток, малі групи). Логічно? Так, але можна легко заплутати в нових методах, передових, інноваційних - потрібна наукова суворість визначень. Тому поки що просто проекти (робочі), а надалі побачимо. Як загальний проект буде розвиватись у якості організаційної платформи, то треба буде, мабуть, про це думати, а як залишиться на інформаційному рівні, то і ускладнювати цю класифікацію нема потреби.
Сторінки дають можливість не тільки систематизувати наявну інформацію (як мітки), але і подати певну додаткову. Може структуру проблеми - схематично, та ще і пояснити все це додатковим текстом. Не треба багато казати про те, що і тут суворість визначень, чітка структура понять, їх взаємодії життєво необхідні. Щоб одержати через ту структуру якесь системне розуміння, бачення проблеми, а не якусь мішанину доброго, поганого, побажань, зойків і зрештою розпачу, що все це так складно... Так, складно, але складність можна і треба долати. Науковими методами.
Цю фазу також пройдено у першому наближенні. Є мітки, є сторінки - з ними треба познайомитись, як є інтерес саме до обговорення (як уже було зазначено раніше, це фаза інформаційної оболонки чи платформи). Ну і тепер можна просто і зручно взяти участь в тому обговоренні. Може написати комент при тексті пана Віктора, може подати в групі окремий пост, а може і цілу публікацію зробити, аби вона була поруч з тою, що слугує приводом для розмови. От приклад.
Підкреслимо, що для участі в обговоренні розмістити власний текст можна на будь-якому сайті, блозі чи у ЗМІ - тільки треба дати посилання коментарем до публікації пана Віктора. А я вже той текст підтягну і поставлю поруч, як це було показано на прикладі Маразму №1.
3. Формуємо системний погляд
Так, концепцію, план, пропозицію...
Для чого варто шукати розуміння сучасного стану середньої школи, намагатись його побачити саме як систему? Щоб запропонувати план виходу, бо без плану не може бути руху. Цілеспрямованого і більш-менш результативного. Метушня, манівці - це єдиний наслідок інтуїтивного чи стихійного реформування. А план, звісно, може бути не один. До речі, є чудовий приклад такого документу.
Отут і настає найбільш цікавий момент. Як є з чим порівнювати, то з'являється можливість вибору альтернативних рішень, а відтак зростає вірогідність успішності руху. Тому як би було добре, аби хтось розумний і енергійний подививсь-подививсь на цей текст - та і зробив власний. Відразу читачу було б в результаті порівняння тих варіантів зрозуміло, що до чого, про що треба думати конкретно і які шукати відповіді. Ну і як з двох концепцій зробити одну, але подвійної ваги чи цінності. То ж не поезії, які в принципі не можна сумістити, об'єднати дві різні концепції цілком можливо. Ну якщо вони не різняться якось принципово, не думаю, що в нашому випадку це може бути, втім...
А новий Закон про освіту є реалізацією певної концепції? Безумовно. А її обговорювали? Ну мабуть що так... А оці маразми - вони там відображені? Тобто є очікування того, що той новий закон їх прибере з життя школи? Не знаю.
Ця фаза є проміжною між інформаційним і організаційним рівнями цього проекту. Бо одне діло обговорювати, а інше - планувати роботу з вирішення отих обговорених вже проблем. Чи проект здолає такий рівень?
4. Критичний пункт
Міститься в особі керівника проекту. Як він у проекту буде, то і проект буде розвиватись. А як ні? То тоді залишиться на рівні інформаційної оболонки. Яку можна підтримувати в належному стані без жодного керівника.
Зрозуміло, чудово було б, аби пан Віктор знайшов час для такої роботи з реалізації власних пропозицій. Але це не обов'язково. Керівником проекту може будь-який обізнаний з галуззю фахівець. Особливо привабливим був би варіант з депутатом, що в рамках парламентської фракції займається питаннями освіти взагалі чи середньої школи зокрема. Також було б чудовим, аби якась організація (профспілка, асоціація директорів шкіл) взялась за цей проект як власний.
Далі цілком ясно: нема керівника, ініціатора, мотору - нема групи. А нема робочої групи, то нема і проекту. В розвинутому стані, як організаційна платформа. А як інформаційна оболонка він вже є і буде працювати, то не проблема.
І, до речі, окремі проекти з наявного у базі переліку теж можуть бути зреалізовані окремими ентузіастами. Чому ні? Децентралізація - потужний тренд сучасності, кілька самостійних проектів, спрямованих на викорінення окремих маразмів, цілком можуть бути успішними. За тою самою схемою: керівник - програма або первинна концепція - робоча група з волонтерів, що їм та концепція сподобалась - реалізація.
5. Що скажуть люди (експерти)
Ну це вже геть за обрієм. Але не сказати про це не можна, вся музика ж для того, аби залучити до розмови - продуктивної - тих, кому цікаво. Педагогів, менеджерів, батьків. Спочатку до розмови, а потім... Про це, як уже було сказано, на сторінці Концепція.
Але люди чи експерти? Бачте, скільки тонкощів. Точні визначення - надважлива річ.
Але люди чи експерти? Бачте, скільки тонкощів. Точні визначення - надважлива річ.
Немає коментарів:
Дописати коментар