Це тут, просто у акаунті. Мене це відразу здивувало, адже є і сторінка (без посилання на сайт), і сайт, і ще один сайт (ми саме на ньому), і група (тільки-но помітив, що і в описі групи нема посилання на сайт). То чого за такого вибору можливостей текст подано саме в акаунті? Але до цього повернемось пізніше, а зараз по суті.
Тема дуже важка, ну об'єктивно складна, багатоаспектна. Як і з якого боку до неї підходити, не відразу і зрозумієш. Та і плюнеш зрештою, там от футбол в когось, а в когось щось на кухні зашкварчало...
Але хочеться ж для себе щось вирішити. А може і не тільки для себе.
Передовсім відтворимо первинний текст. Бо так зручніше. І надійніше, адже пост може бути змінений або і вилучений з якихось причин. Отже.
Віктор Громовий додав 12 нових світлин — разом з Svitlana Oleksiuk та 81 others.
Вчора о 19:20 ·
Начальники і "дурні": чи є здорова альтернатива?
Хочу пояснити «шо я імєю етім сказать», коли використовую слоган: за освіту без начальника!
Звісно, без (само)управління жодна система не функціонує. Обома руками я ЗА кваліфікованих управлінців в освітній сфері, але я категорично проти присутності там нинішніх традиційних "начальників".
Начальник, - це офіційна посадова особа, яка наділена владою і має підлеглих. У пострадянській системі координат для нього понад усе є дотримання субординації та вміле маніпулювання зашуганими підлеглими, поведінка яких має відповідати омріяному еталону «мовчи, глуха, менше гріха».
Наша начальникоцентрована система освіти – це жорстке авторитарне управління(краще використати слово – понукання) у чітко вибудуваній ієрархічній системі. Ідеал управлінської культури нашого освітянського начальника: я чхнув, а мені в усіх школах сказали «Будьте здорові». http://osvita.ua/blogs/55575/
Бажання бути і залишатися начальником, у переважній більшості випадків, вмотивовано примітивними стимулами, які є дуже далекими від погляду на владу як шанс зробити добрі справи для людей, яких не знаєш особисто. Як правило, наш начальник одержимий, двома простими завданнями: якомога довше всидіти у кріслі і, майже завжди, «накосити побільше зелені». З огляду на приземленість цих завдань, людина неодмінно починає спрощуватися і деградувати, як тільки вона отримує статус «начальника».
Маю наочні приклади коли розумне, інтелігентне створіння за півроку-рік перетворюється у відвертого самодура(ку). Сам закінчив свій похід у начальники як тільки побачив що зі мною можуть відбутись незворотні зміни. Адже Система або робить тебе таким «як усі», або витискає за борт…
Слід мати на увазі, що будь-яка влада на будь-якому рівні - це наркотик. Спробував смак влади, сподобалось, призвичаївся за кілька років і вже за вуха не відтягнеш від начальницького крісла... Тож, запобігти зловживанню владою можуть тільки обмежувачі: змінюваність, чітка функціональна відповідальність, неупереджена атестація…
Розум і прагнення до свободи не можуть уживатись із звичними для нас методами управління. Альфою і омегою начальникоцентрованої системи освіти є принцип: «ти начальник - я дурень, я начальник - ти дурень». Ініціатива в цій системі координат карається, а «сильно вумних» витискають.
Як наслідок, у цій спотвореній реальності є лише дві категорії людей: начальники і "дурні". Альтернативної реальності з іншими варіантами градації таке світобачення не допускає.
Начальники є там, де є установи як бюрократичний тип організаційної культури.
Звісно, у новому тисячолітті ієрархічна організаційна культура стала вкрай неефективною. Нову українську школу точно не збудуєш завдяки управлінським структурам для яких понад усе є формальні правила, важливі не реальні результати роботи, а ієрархія, регламент, норми, гарні звіти, штучно створені спеціально для «дурнів» дурнуваті процедури тощо.
Освіта без "начальника" базується на ідеї: ми всі робимо одну справу. Тож зараз нам потрібен принципово новий тип управління, який ґрунтуватиметься на проектному принципі організації діяльності та у мережі партнерства. Управлінські структури мають стати достатньо гнучкими організаціями, в яких людей пов’язуватиме не жорстка ієрархічна підпорядкованість, а спільна зацікавленість у реалізації перспективних ідей, нова трудова етика та культура досягнень.
Сьогодні управлінським структурам перш за все потрібні люди, які вміють мріяти, здатні генерувати ідеї, мають проектне мислення. Адже для успіху будь-якого проекту потрібні не просто креативні особистості, а провісники майбутнього, здатні створювати світ навколо себе і просувати його як політичний, бізнесовий чи освітній проект. Тобто замість начальника має нарешті зявитись професійний менеджер та лідер освіти ХХІ тисячоліття.
Менеджер освіти — це особа, яка професійно здійснює функції педагогічного (кадрового, фінансово-економічного тощо) менеджменту на рівні будь-якої педагогічної системи. Саме за такими людьми майбутнє. От тільки де ж їх взяти?!
Олександр Пилипчук пише: Скільки рівнів ієрархії керівництва потрібно в наш час? Інфраструктура 20-го століття вимагала: школа-район-область-держава (чи навіть республіка-союз). Зараз цей ланцюжок явно занадто довгий. Кумедно виглядає пересилання районом міністерських-обласних листів після того, як в міністерську базу внесено електронну адресу школи. Навіщо збирали адреси, якщо не шлють листи напряму?
О, ну так в рамках нашої тутешньої системи це ж рівень місцевий (бо хто ж призначає тих менеджерів як не місцева влада - це в нас мітка Р3), а сфера - Менеджмент. Може і проект для цієї теми в нас заготовлений? Маємо пошукати за допомоги міток.
От що маємо по Р3, а це по Менеджмент. То до якого проекту прилаштувати цей текст? 15 чи 12? Важко визначитись. А яка різниця? У нас жоден проект не виконується (поки що?), то можна додати до обох.
І тепер повернімося до питання, де ж подавати такі тексти?
Ні, це не пролог до авторської міні-лекції на тему "що таке соціальні мережі і яка різниця між форматами їх використання" (хоч підказку можна знайти тут). Це домашнє завдання. Звісно, воно необов'язкове для виконання і формат відповіді чи заліку абсолютно вільний. Ну так, кому цікаво поміркувати.
То яка різниця для нашого вихідного тексту, де його ставити?
А для автора?
А для нас?
І тепер про інше. Зараз на цьому сайті 1870 переглядів. І жодного коментаря. Тим більше, заяви про бажання додатись до робочої групи. Або, це вже фантастика, взяти на себе один з проектів у якості керівника. Тож народ поки що придивляється...
Я й кажу, що тема надто складна, щоб її просто так з одного разу і вирішити. Треба заглиблюватись, висувати гіпотези, формувати альтернативні плани вирішення. Ну нехай не повного, нехай покроково, у окремих закладах чи містах, може районах. Ми ж вже побачили, що тема рівня регіону - Р3. От вам і користь від системного погляду, нехай невеличка, але може йти в залік щодо наближення до розуміння, що маємо тут робити. Конкретно.
Тема дуже важка, ну об'єктивно складна, багатоаспектна. Як і з якого боку до неї підходити, не відразу і зрозумієш. Та і плюнеш зрештою, там от футбол в когось, а в когось щось на кухні зашкварчало...
Але хочеться ж для себе щось вирішити. А може і не тільки для себе.
Передовсім відтворимо первинний текст. Бо так зручніше. І надійніше, адже пост може бути змінений або і вилучений з якихось причин. Отже.
Вихідний текст
Віктор Громовий додав 12 нових світлин — разом з Svitlana Oleksiuk та 81 others.
Вчора о 19:20 ·
Начальники і "дурні": чи є здорова альтернатива?
Хочу пояснити «шо я імєю етім сказать», коли використовую слоган: за освіту без начальника!
Звісно, без (само)управління жодна система не функціонує. Обома руками я ЗА кваліфікованих управлінців в освітній сфері, але я категорично проти присутності там нинішніх традиційних "начальників".
Начальник, - це офіційна посадова особа, яка наділена владою і має підлеглих. У пострадянській системі координат для нього понад усе є дотримання субординації та вміле маніпулювання зашуганими підлеглими, поведінка яких має відповідати омріяному еталону «мовчи, глуха, менше гріха».
Наша начальникоцентрована система освіти – це жорстке авторитарне управління(краще використати слово – понукання) у чітко вибудуваній ієрархічній системі. Ідеал управлінської культури нашого освітянського начальника: я чхнув, а мені в усіх школах сказали «Будьте здорові». http://osvita.ua/blogs/55575/
Бажання бути і залишатися начальником, у переважній більшості випадків, вмотивовано примітивними стимулами, які є дуже далекими від погляду на владу як шанс зробити добрі справи для людей, яких не знаєш особисто. Як правило, наш начальник одержимий, двома простими завданнями: якомога довше всидіти у кріслі і, майже завжди, «накосити побільше зелені». З огляду на приземленість цих завдань, людина неодмінно починає спрощуватися і деградувати, як тільки вона отримує статус «начальника».
Маю наочні приклади коли розумне, інтелігентне створіння за півроку-рік перетворюється у відвертого самодура(ку). Сам закінчив свій похід у начальники як тільки побачив що зі мною можуть відбутись незворотні зміни. Адже Система або робить тебе таким «як усі», або витискає за борт…
Слід мати на увазі, що будь-яка влада на будь-якому рівні - це наркотик. Спробував смак влади, сподобалось, призвичаївся за кілька років і вже за вуха не відтягнеш від начальницького крісла... Тож, запобігти зловживанню владою можуть тільки обмежувачі: змінюваність, чітка функціональна відповідальність, неупереджена атестація…
Розум і прагнення до свободи не можуть уживатись із звичними для нас методами управління. Альфою і омегою начальникоцентрованої системи освіти є принцип: «ти начальник - я дурень, я начальник - ти дурень». Ініціатива в цій системі координат карається, а «сильно вумних» витискають.
Як наслідок, у цій спотвореній реальності є лише дві категорії людей: начальники і "дурні". Альтернативної реальності з іншими варіантами градації таке світобачення не допускає.
Начальники є там, де є установи як бюрократичний тип організаційної культури.
Звісно, у новому тисячолітті ієрархічна організаційна культура стала вкрай неефективною. Нову українську школу точно не збудуєш завдяки управлінським структурам для яких понад усе є формальні правила, важливі не реальні результати роботи, а ієрархія, регламент, норми, гарні звіти, штучно створені спеціально для «дурнів» дурнуваті процедури тощо.
Освіта без "начальника" базується на ідеї: ми всі робимо одну справу. Тож зараз нам потрібен принципово новий тип управління, який ґрунтуватиметься на проектному принципі організації діяльності та у мережі партнерства. Управлінські структури мають стати достатньо гнучкими організаціями, в яких людей пов’язуватиме не жорстка ієрархічна підпорядкованість, а спільна зацікавленість у реалізації перспективних ідей, нова трудова етика та культура досягнень.
Сьогодні управлінським структурам перш за все потрібні люди, які вміють мріяти, здатні генерувати ідеї, мають проектне мислення. Адже для успіху будь-якого проекту потрібні не просто креативні особистості, а провісники майбутнього, здатні створювати світ навколо себе і просувати його як політичний, бізнесовий чи освітній проект. Тобто замість начальника має нарешті зявитись професійний менеджер та лідер освіти ХХІ тисячоліття.
Менеджер освіти — це особа, яка професійно здійснює функції педагогічного (кадрового, фінансово-економічного тощо) менеджменту на рівні будь-якої педагогічної системи. Саме за такими людьми майбутнє. От тільки де ж їх взяти?!
Олександр Пилипчук пише: Скільки рівнів ієрархії керівництва потрібно в наш час? Інфраструктура 20-го століття вимагала: школа-район-область-держава (чи навіть республіка-союз). Зараз цей ланцюжок явно занадто довгий. Кумедно виглядає пересилання районом міністерських-обласних листів після того, як в міністерську базу внесено електронну адресу школи. Навіщо збирали адреси, якщо не шлють листи напряму?
Опрацювання
О, ну так в рамках нашої тутешньої системи це ж рівень місцевий (бо хто ж призначає тих менеджерів як не місцева влада - це в нас мітка Р3), а сфера - Менеджмент. Може і проект для цієї теми в нас заготовлений? Маємо пошукати за допомоги міток.
От що маємо по Р3, а це по Менеджмент. То до якого проекту прилаштувати цей текст? 15 чи 12? Важко визначитись. А яка різниця? У нас жоден проект не виконується (поки що?), то можна додати до обох.
І тепер повернімося до питання, де ж подавати такі тексти?
Ні, це не пролог до авторської міні-лекції на тему "що таке соціальні мережі і яка різниця між форматами їх використання" (хоч підказку можна знайти тут). Це домашнє завдання. Звісно, воно необов'язкове для виконання і формат відповіді чи заліку абсолютно вільний. Ну так, кому цікаво поміркувати.
То яка різниця для нашого вихідного тексту, де його ставити?
А для автора?
А для нас?
І тепер про інше. Зараз на цьому сайті 1870 переглядів. І жодного коментаря. Тим більше, заяви про бажання додатись до робочої групи. Або, це вже фантастика, взяти на себе один з проектів у якості керівника. Тож народ поки що придивляється...
Я й кажу, що тема надто складна, щоб її просто так з одного разу і вирішити. Треба заглиблюватись, висувати гіпотези, формувати альтернативні плани вирішення. Ну нехай не повного, нехай покроково, у окремих закладах чи містах, може районах. Ми ж вже побачили, що тема рівня регіону - Р3. От вам і користь від системного погляду, нехай невеличка, але може йти в залік щодо наближення до розуміння, що маємо тут робити. Конкретно.
Немає коментарів:
Дописати коментар